Медійний кілер Наталя Соколенко: коли дракон-«активіст» зжер дракона-«журналіста»

1958 просмотров

Свого часу Наталя Соколенко була досить вправним журналістом. І як і кожен медійник, напевне дуже добре знала про так звані «редакційні настанови Бі-бі-сі».

Що воно таке, ці стандарти ВВС, кожен розуміє по-своєму. Хтось каже, що це означає правдивість новин, хтось – про об’єктивність та безсторонність. Але при цьому багато хто забуває настанову упорядника цих стандартів, яка звучить дуже просто: «Якби світ був досконалий, Редакційні настанови Бі-Бі-Сі складалися б з однієї фрази: керуйтеся власною думкою. Жоден набір правил чи настанов не може замінити потребу продюсерів, редакторів і менеджерів скористатися мудрістю, яка є наслідком досвіду, здорового глузду, а також редакційних та етичних норм, при зіткненні зі складними редакційними проблемами. Ці настанови такі цінні тому, що вони являють собою квінтесенцію саме цих досвіду, здорового глузду і норм, напрацьованих професіоналами Бі-Бі-Сі упродовж багатьох років. І все це – не абстракція й не теорія, а те, що ґрунтується на дійсних фактах та уроках, набутих з реальних успіхів та реальних невдач».

Та з тих пір, як пані Соколенко стала активісткою (досьє про активіста можна прочитати за посиланням), а конкретно – членом Громадської Ради Доброчесності – вона забула геть про все: порядність, чесність, етику, терпимість до думок інших, толерантність тощо. І яскраве тому підтвердження – блог в «Українській правді» від 6 лютого під назвою «Навіщо множити сутності без потреби? Говорімо правду про “незалежних” “експертів”!»

«Активіст Соколенко» так поспішала виплеснути свої емоції, що «журналіст Соколенко» навіть плутала слова, пропускала літери, не ставила «пробіли», не бачила, де слід прибрати зайві крапки та коми, не розуміла, де російська «розкладка» на клавіатурі, а де – українська.

А все через те, що її поборнику, колезі з ГРД Михайлу Жернакову протистояли не менш фахові й не менш відомі експерти з антикорупційного законодавства.

Але цих – інших – експертів Соколенко не воліла ані бачити, ані слухати.

Натомість у своєму блозі вона з легкістю припускала, що журналісти (її колеги, до речі) можуть бути «тупі». Або, принаймні, що вони слухають когось, коли визначають, кого запрошувати до ефіру. І з легкістю починає влаштовувати публічну прочуханку людині, яка її критикує.

А коли самій Соколенко у мережі Фейсбук закинули про оті самі стандарти ВВС, то почала лаятись та огризатись.

Невже Громадському Радіо зовсім не соромно за такого експерта-журналіста?

Аліна Товченко

 

 Коментарі

Поділитися записом