Коли хвіст крутить собакою, або Про удавану імпотентність ГРД

551 просмотров

До гарного звикаєш швидко. Цю приказку знають усі, але ж найбільш яскраво вона проявилась у метушні, яка ось вже другий день не сходить зі шпальт газет та дописів різних блогерів з приводу законопроекту №6593. Законопроект не такий вже й новий, перший раз про нього згадали влітку 2017 року, потім подали заново у листопаді, а просто вчора й сьогодні розглядають у парламентському комітеті з протидії корупції.

Лейтмотив основних меседжів активістів щодо цього проекту дуже простий й короткий – «Все пропало!». Якщо ж більш розгорнуто, то тут вбачають й «появу ручної громадськості», й про «імпотентність нової ГРД», й про «шулерські звичаї».

Активісти відразу ж написали декілька відкритих заяв, листів та почали застосовувати абсолютно усі інформаційні механізми задля протидії цьому законопроекту. Що ж їх так налякало?

Читаємо: «У разі прийняття законопроекту #6593 повноваження чинних членів ГРД будуть припинені та фактично ліквідовано участь громадськості у процесах добору та оцінювання суддів, оскільки проект містить низку норм, які ставлять ГРД у залежність від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Законопроект передбачає, що правила діяльності ГРД буде встановлювати Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка також зможе своїм рішенням розпустити ГРД та виключати її членів». І навіщо ото відразу так побрехенькувати? Невже активісти інакше просто не вміють спілкуватись?

Відкриваємо законопроект і читаємо:

«Дострокове припинення діяльності Громадської ради доброчесності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі:

1)  коли засідання Громадської ради доброчесності не проводилися протягом чотирьох місяців;

2)  невиконання Громадською радою доброчесності без об’єктивних причин своїх повноважень»

Ну якось не зовсім те, що кажуть активісти.

Водночас, вже давно не секрет, що діяльність цього дорадчого органу у діючому персональному складі, поведінка та біографічні відомості окремих її членів засвідчили про суттєві законодавчі прогалини щодо порядку формування та діяльності Громадської ради доброчесності.

І тому переобрання ГРД давно вже назріло. І саме цей факт найбільше й турбує Маселко, Жернакова й компанію. Ось що пишуть їх прихильники: «Відповідно до прикінцевих положень законопроекту, члени ГРД у день набрання чинності законом втрачають свої повноваження, а ВККС оголошує новий добір. Можливість переобрання до складу ГРД заборонена. Закон набирає чинності з моменту його підписання. Це означає, що усі члени чинної ГРД втрачають свої повноваження та позбавляються можливості обиратися до наступного складу. Хочемо нагадати, що саме завдяки висновкам цього складу ГРД участь у конкурсі припинило понад 50 кандидатів, у доброчесності яких були обґрунтовані сумніви». Тобто очевидно, що активістів турбує не діяльність ГРД як такої, а саме діяльність ЦЬОГО складу ГРД. Що власне й очевидно, бо ще не усі «смаколики» зібрані.

І вже зовсім чомусь активісти не зважають на е, що 75% законопроекту присвячено уникненню в подальшому саме політичної заангажованості (а зараз «Демальянс» та Гриценко просто таки паразитують на ГРД), а значить справжньої незалежності. Та ні їх це не обходить, більше того – ЦЬОМУ складу ГРД це просто не потрібно!

І чи таким вже злом є прописання обов’язків членів Громадської ради доброчесності дотримуватись певних стандартів? І чи так вже погано визначити правові наслідки їх порушення, які полягатимуть у можливості Вищої кваліфікаційної комісії суддів України достроково припинити повноваження члена Громадської ради доброчесності?

У пункті 2.2. Висновку Ради Європи щодо Регламенту Громадської ради доброчесності від 10 квітня 2017 року вказується, що  «дотримання принципу незалежності судової влади потребує додержання загального правила про те, що практикуючі юристи (адвокати) і прокурори не можуть брати участь в процесі оцінювання суддів. Зважаючи на те, що термін повноважень членів Громадської ради доброчесності становить два роки, їхній відвід від участі в розгляді інформації щодо окремої особи внаслідок конфлікту інтересів не є прийнятним варіантом, оскільки протягом двох років практикуючі юристи або прокурори можуть постати перед будь-яким з оцінюваних ними суддів (кандидатів на посаду судді). Крім того, повноваження членів Громадської ради доброчесності за оцінкою суддів взагалі можуть мати негативний вплив навіть на тих суддів, які не проходять через процес оцінки, коли члени Громадської ради доброчесності постануть перед ними в суді».

З урахуванням чого пропонується виключити діючих адвокатів, серед переліку осіб, які можуть бути членами Громадської ради доброчесності. І це справді розумно. Але ж як це – без Маселко та Титича?! Активісти цього не розуміють і не хочуть.

Вони просто пишуть: «Ми розцінюємо законопроект #6593 як спробу нівелювати участь незалежної громадськості в оцінці доброчесності суддів і повністю вивести цей процес з-під громадського контролю».

Та ні ж бо, все якраз навпаки. Бо у пункті ж 3.6 вказаного Висновку Ради Європи зазначається: «Що стосується регулярного оцінювання суддів, то відповідні процедура та критерії мають бути публічними. Однак сам процес і його результати, в принципі, мають залишатися конфіденційними та не підлягають розголошенню. Таке розголошення майже напевно поставить під загрозу суддівську незалежність із тієї очевидної причини, що публікація може дискредитувати суддю в очах громадськості та, можливо, зробити його/її вразливим до спроб впливу на нього/неї. Крім того, оприлюднення може означати, що суддя піддаватиметься нападам у словесній чи іншій формі. Публічне розголошення негативних результатів оцінки судді здатне зруйнувати не лише репутацію судді, але й авторитет судової влади в цілому й навіть спровокувати непокору судовим рішенням».

У зв’язку з чим, пропонується передбачити, що  висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності оприлюднюється виключно у разі ухвалення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Адже сьогодні, фактично в порушення Закону, бо ним це не передбачено, Громадська рада доброчесності оприлюднює негативні висновки щодо кандидатів на посаду судді, проте в більшості випадків обставини, які в них викладені в подальшому спростовуються поясненнями особи. Проте шкода її репутації вже завдана.

А ще дуже подобається як активісти – а вони конкретно підписалися під зверненням – Судова група РПР, Центр демократії та верховенства права, Фундація DEJURE, Transparency International Україна, Центр політико-правових реформ, Автомайдан – себе позиціонують. Ви тільки вдумайтесь: «Організації –ЗАСНОВНИЦІ ГРД». Нічого так, впевнено. А царська корона не впаде? Чи інші організації, й іншу громадськість ви навіть не хоче допускати. А ви що – наче постійні члени Ради Безпеки ООН – Автомайдан форева?

Тож здається саме такі зміни якраз і потрібні нашому суспільстві: «До складу Громадської ради доброчесності може бути обрано не більше ніж по одному представнику від кожного громадського об’єднання, що приймає участь у зборах».

І наостанок процитуємо ще декілька змін, які так нервують активістів.

Членами Громадської ради доброчесності можуть бути представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності. Член Громадської ради доброчесності має відповідати критерію політичної нейтральності. Зокрема, не може бути призначена членом  Громадської ради доброчесності особа, яка на день призначення:

1) є членом або обіймає посаду в політичній партії, іншій організації, яка має політичні цілі або бере участь у політичній діяльності;

2) є обраною на виборну посаду в органі державної влади (крім судової) чи органі місцевого самоврядування, має представницький мандат;

3) бере участь в організації або фінансуванні політичної агітації чи іншої політичної діяльності.

Члени Громадської ради доброчесності повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, в тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.

Не можуть бути членами Громадської ради доброчесності:

1) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;

2) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;

3) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

4) особи, які протягом останніх п’яти років працювали (проходили службу) на посаді судді, в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції

5) особи, які протягом останніх п’яти років перебували на державній службі;

6) особи, які є суддями або суддями у відставці;

7) особи, які є адвокатами;

8) особи, які є членами громадський рад при інших державних органах.

Член Громадської ради доброчесності зобов’язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках:

1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді;

2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя;

3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Прийняття висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності з порушенням вимог, визначених частиною восьмою цієї статті, має наслідком його нікчемність.

І перш, ніж кожен читач зробить свій висновок щодо їх доцільності, хочемо лише дещо нагадати, а саме, для чого саме створювалась ГРД: «Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання». Тож чи довго треба терпіти ситуацію, коли хвіст крутитиме собакою?

Аліна Товченко

 Коментарі

Поділитися записом